Замовкла пісня поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати.

Гуде ліс сухо подзвонюють мідним листом дуби співають сосни у високості під ногами тугі мов литі жолуді.

Частина саду являє собою крутий рельєф вона найменш упорядкована й справляє враження екзотичного лісу.

Поволі чвалали курними степовими шляхами сірі воли рипіли вози погейкували погоничі.

 Коли на Юр’їв день мороз то і під кущем овес. 

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть. 

Не хмара біла пташка хмарою спустилась. 

Тепло було й вишні цвіли рясно.

А вгорі вже блідли зорі і западала пізня осіння ніч. 

Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Отець Лісовський лякав гріхами й грозив карами всім без винятку, він чіпляв гріхи до всього сущого…

Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

Пропливали широкі сірі неорані українські лани, розбиті возами, зруйновані міста і чорні вікна спалених домів.

Не знав, що там, під ним, але чув холод і зловісне дихання безодні, яка одкривала на нього свою ненажерливу пащу. (Чотири підрядні частини.) 

А коли надійшла ніч і чорні гори блимнули світлом самотніх осель, Іван почув, що сили ворожі сильніші за нього, що він уже поліг у боротьбі. (Чотири підрядні частини.) 

Хотів шукати Марічку, але не знав, у який бік іти, бо не помітив, куди вона зникла. (П’ять підрядних частин.) 

Але ліс наливала така глибока тиша, що шелестіння сухих гіллячок, об які терся плечем, здавалось йому голосним лускотом пня, що валився, стятий сокирою в лісі. (Чотири підрядні частини.)

Коли збігти на могилу, на саму вершину цього покритого сивими травами глобуса, то звідси видно, як степ маревіє на південь.

Я беру з татових рук полив’яний глек, стернями виходжу на дорогу, а далі житами та пшеницями, та вівсами біжу на долинку де так принадно вимлівають на сонці підкучерявлені верби і стихенька полискує під ногами волога земля. 

Він чув, що коло нього Марічка і знав що Марічки нема на світі, що се хтось інший веде його у безвісті, щоб там загубити. 

І десь в ті дні несміло, випадково, хоч я вже й пісню склала не одну печаль моя торкнула перше слово, як той кобзар торкав свою струну. 

( ), [ ], ( ), ( ). 

( ), [ ], ( ), [ ], ( ). 

( ), ( ), [ ], ( ), ( ).

[ ], ( ), [ ], ( ), ( ). 

Чим більше слухаєш, тим більше хочеться чути.

Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці.

Іду я з вечерею до дядька Себастьяна, прислухаючись, як за тинами підстрибує морозець, і як у тінях і дрімливих місячних калюжах заколихуються сни.

Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці.

Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди податися. 

Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в Холодній Балці, засмутило зовсім чумацькі серця. 

Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега. 

Крім цмину піскового на Україні, ще поширені цмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів, і цмин запашний.