? хто з нижчезгаданих мислителів відомий як мізантроп, ідеолог напряму ірраціоналізму у філософії, який здійснив метафізичний аналіз волі та мотивацій людини, а також пов'язував життєві страждання людей з постійною пожадливістю (вожделением), із нескінченними бажаннями (а саме - із неможливістю задовольнити всі бажання, та із миттєвим заміщенням виконаних бажань новими); на думку цього мислителя, так звана "світова воля" являє собою самодостатнє ірраціональне начало, а наш світ - тільки дзеркало, що відображає дію цієї волі, і увесь наш світ постає як певне уявлення "світової волі" (осмислюваної людською свідомістю); «уявлення» використовується у значенні певних ідей, мисленневих образів, а також ставлення людини до пережитого нею досвіду. – Такі думки щодо природи світу висловлював :

? хто з нижчезгаданих мислителів стверджував, що "...світ безглуздий, а вся історія світу - це хроніка безглуздої флуктуації вольових іскор... У світі проявляється голодна і жорстока Воля до життя, що постійно тче павутину невикорінного страждання". Останнє може набувати форм тривоги, параної, побоювання, страху, фобії, відчаю, страсті, пожадання, прагнення, нескінченних бажань, тощо. Для цього мислителя, інтелект - це лише знаряддя ірраціональної волі до життя; інтелект стомлюється, а воля невтомна. Інтелект, сам того не усвідомлюючи, функціонує не за своїм раціональним планом, але за вказівками волі, яка є єдиною енергійною основою, неприборканою стихією об'єктивного світу. – На таких позиціях стояв :

? хто з нижче згаданих вважав, що пізнання є інструментом пристосування людини до навколишнього середовища, як до природного, так і до соціального. Головним мірилом істинності теорії є її практична застосовність у певній життєвій ситуації. Практична доцільність – критерій не лише істинності, а й навіть моральності. - На таких позиціях стояв :

? хто з мислителів називав "волю до влади" головним стимулом еволюції, а також увійшов у історію філософської думки зі своїми поняттями "діонісійське та аполлонійське начала в культурі", "смерть Бога", "мораль господ та рабів", "надлюдина" :

? хто з нижчезгаданих мислителів звертав особливу увагу на нестійкість людського буття, його приреченість на смерть, фіксуючи це в поняттях "страх", "відчай", "сумнів", "тривога", "трепет", "надія", "самотність", "віра"... Одним із показових прикладів його філософії можна вважати такого роду міркування: "...Із трепетною відповідальністю свободи сполучається Радість Бути самим собою присутнім у сьогоденні... але ця радість вимагає величезної мужності... Уявіть собі лілію, яка сьогодні є і цвіте, а вже завтра засохне і буде кинута в піч... Більше того, вона не просто буде спалена вже завтра, але навіть сьогодні, поки вона ще може цвісти, вона росте в найнесприятливішому місці! лілія ця росте там, де ніхто ніколи не побачить її красу, де ніхто їй не зрадіє, не потішиться нею, адже вона квітне десь на задвірках, прихована від будь-яких поглядів... і це цвітіння відбувається ніби "ні для чого", даремно... життя її ніби минає марно... а завтра її вже кинуть у піч, і нічого від неї не залишиться... Але, - каже цей мислитель, - що ж робитиме лілія? – вона розквітне в усій своїй Красі... І цей подвиг віри, з яким сполучена ця справжня глибока Радість Бути, полягає саме в тому, щоб цвісти Тут і Зараз на повну міру, хоч би яким неминучим, безглуздим і пустим не видавалося нам те, що на всіх нас очікує, чи хоч би яким невдалим не виглядало становище, в якому хтось із нас перебуває в даний момент...". – Це був :

? хто зі згаданих мислителів висловлював думку, що "раціоналізм дає релігію без фактів", у той час як "емпіризм дає факти без релігії", а тому слід поєднати чесне наукове поводження із фактами - зі старою вірою в людські цінності. Філософія, - на його переконання, - має сприяти не осмисленню першопричин буття, а створенню загального методу розв'язання тих проблем, що постають перед людьми на шляху до успіху в різноманітних життєвих ситуаціях, у потоці постійно мінливих подій. Також він пропонував враховувати, що темперамент людини може сильно впливати на хід її думок. – Такі ідеї висловлював :

? кого зі згаданих нижче мислителів найбільше цікавили проблеми гносеології (зокрема, межі пізнаваності, критерії істинності, а також аналіз антиномій) :

? назвіть автора концепції антропологічного матеріалізму, основними ідеями якого є такі тези: 1.ідеальне - це дещо похідне від певного рівня організації матеріального; 2.людина - вищий продукт Природи, яка є основою людського духу; 3.не Бог створив Людину, а Людина створила Бога; 4.в людині прагнення до особистого блаженства врівноважується здатністю до самообмеження; 5.люди схильні до релігійної творчості, та при цьому керуються властивим людському духу прагненням до антропоморфізму (наділяють людськими рисами та формами ті уявні конструкти, що утворюються у процесі мислення, творчості). – Автором даних тез є :

? хто з мислителів оперував категоріями "іманентне" й "трансцендентне", "феномени" та "ноумени", а також сформулював свій власний категоричний імператив у етиці :

? ознайомтеся із низкою філософських положень:  Слід визнати існування подій реальних та уявних, що існують лише у свідомості. Увагу свідомості може займати також і факт, що вже зник з безпосереднього споглядання, той що був у минулому і внаслідок цього зафіксований. Та оскільки і при спостереженні реальної поточної події, і при спогаді минулих подій – у людини однаково проходить (триває) і зникає частина її життя, втрачається частина відміряного людині часу, тоді необхідно обидва явища – і уявне, і реально існуюче – визнати "однаково реальними". Сприймаючи предмет (явище, ситуацію) у теперішньому, або замислившись про минуле, людина ніби "забуває себе" на якийсь час.  Самозабуття (самозабвение) – це одна з особливостей стану людини, що переживає зв'язок із дійсністю.  Звідси виводиться визначення дійсності: те, що відриває тебе від самого себе – це і є дійсність,  тобто те, що відбувається і наповнює даний момент твого життя. - Наведені розмірковування становлять важливі положення у філософії :