Здатність менеджера швидко і глибоко вникати в психологію іншої

людини та «відображати» її, вміло змінюючи засоби і методи впливу. Вмявляється в особливій пам’яті на людей, їхні імена, обличчя, справи і вчинки.

Наявність у керівника

високих потреб, запитів і спонукання підлеглих до неухильного виконання рішень,

досягнення цілей, застерігає від непередбачуваних ситуацій у трудовому процесі.

Міра підходу до людей у процесі встановлення  взаємовідносин і під час взаємодії. Виявляється у здатності швидко знайти доцільну

форму спілкування залежно від психічного стану й індивідуальних особливостей

людей

Здатність особистості

керівника аналітично ставитися до конкретних справ, як один із головних стимулів розвитку підприємства чи організації

Важливий чинник організаційного і комунікативного процесів в управлінських відносинах. Відображає здатність  керівника до впливу на людей за допомогою різних  за емоційним змістом форм мовлення і вольового спонукання, яке реалізується у

вербальній та невербальній формах .

Здатність застосовувати психологічні особливості

людей відповідно до практичних вимог діяльності та вмінь. Виявляється в ситуаціях, що потребують практичного

застосування знань психології людей і передбачає ефективну роботу менеджера з

персоналом

Здатність особистості впорядкувати виробничий

процес і забезпечувати його цілісність

Здатність керувати підлеглими,

долати усі труднощі й вирішувати проблеми, що з’являються разом із владою та

відповідальністю

Здатність створити надійну

систему комунікацій в організації для одержання й ефективного оцінювання

інформації

Здатність розуміти позицію

лідера, бачити його вплив на організацію

Здатність виступати

посередником між сторонами, що знаходяться у конфронтації, врегульовувати

прикрощі, породжені психологічним стресом

Здатність вибрати потрібну

альтернативу, знайти оптимальний варіант в умовах обмеженого часу й ресурсів

Здатність іти на певний

ризик і впроваджувати інновації у своїй організації

Здатність розв’язувати проблеми

і знаходити конструктивні шляхи вирішення проблем за умов, коли альтернативні варіанти дій,

інформація і мета неясні й сумнівні

Здатність встановлювати і

підтримувати систему відносин з рівними собі людьми

Відповідно до цієї теорії  ключове завдання управлінців

різного рангу полягає у створенні середовища, де б співробітники самостійно

вирішували проблеми, що виникають.

Ця теорія 

ґрунтується на положеннях про те, що: людям

подобається працювати, більшість із них отримує від цього задоволення,

керується дисципліною, прагне досягнення цілей організації. Головним мотиватором

у цьому випадку будуть не погрози й покарання, а заохочення різного плану, задоволення

від виконання і результатів роботи, а не матеріальна винагорода.

Згідно з цією теорією головним мотиватором управлінської діяльності є гроші.

Менеджери, що належать до цього типу, не сприяють підвищенню продуктивності

персоналу та зміцненню його морального духу, схиляючись до авторитарного стилю, заснованого на

загрозі покарання. Саме така теорія панує у всіх експлуататорських

суспільствах.